21 січня – Максима: традиції та погодні прикмети
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
21 січня – Максима: традиції та погодні прикмети
За церковним календарем православні згадують преподобного Максима, сповідника, а також Ктиторську і Ватопедську ікони Божої Матері.
Преподобний Максим народився в Константинополі близько 580 року. Він здобув гарну освіту, був сумлінною людиною, і незабаром став першим секретарем візантійського імператора Іраклія. Довго жити придворним життям у Максима не вийшло, і він пішов у Хрисопольську обитель (на протилежному березі Босфору – нині Скутарі). Там прийняв чернечий постриг, а незабаром завдяки своїм чеснотам був обраний ігуменом монастиря.
Трохи пізніше богослови запросили Максима до Олександрії, де проповідник виступив проти єресей монофізитів і монофелітів, а також став ініціатором скликання Латеранського собору, який засудив монофелітство. Але сталося так, що серед прихильників єресі виявилося багато впливових людей – Максима звинуватили у зраді батьківщині й ув’язнили. Преподобного жорстоко катували, а потім відправили у заслання в Колхіду. Сталося неймовірне: святий, якому відрізали язик і усікли праву руку, знову отримав здатність говорити і писати.
Після себе Максим сповідник залишив велику богословську спадщину.
Історія Ктиторської та Ватопедської ікон Богоматері пов’язана з Ватопедським монастирем, що на Афоні.
Ктиторську ікону Божої Матері монастирю на Афоні пожертвував імператор Феодосій Великий – як подяку за те, що його син чудесним врятувався заступництвом Богоматері під час морської бурі біля берегів монастиря. Коли вже всі думали, що царевич загинув, то випадково знайшли його – він спав на березі під чагарником. На згадку про цю подію монастир і отримав свою назву – Ватопед, що перекладається як «кущ отрока». Імператор оздобив та збагатив Ватопедський монастир, а подаровану ним ікону назвали «Ктиторською», тобто на честь ктитора, в перекладі – організатора й оздоблювача (інша назва святині – Віматарісса, або Вівтарниця).
У 862 році, коли араби, що розорили Крит, Сицилію та інші острови, почали наближатися до Ватопеда, ієродиякон прп. Сава Віматаріс сховав Ктиторську ікону і хрест у криницю під помостом вівтаря та поставив перед ними запалену свічку. Священика повели в полон, з якого він вибрався через 40 (за іншими джерелами – 70) років. Після цього він повернувся на Афон і разом з іншими ченцями став відновлювати монастир. Коли зрушили плиту колодязя, де була захована ікона з хрестом, виявилося, що свічка перед ними горить досі. Святині перенесли в монастир, а та свічка і зараз незгасимо горить біля святої Ктиторської ікони Богоматері – ченці, додаючи віск, зберігають її таким чином із роду в рід.
Чудотворна Ватопедська ікона прославилася 807 року, коли попередила ігумена монастиря, що на обитель збираються напасти розбійники. Якось після утрені ігумен почув від фрески на стіні з зображенням Божої Матері голос. Він сказав: «Не відчиняйте сьогодні брами обителі, але зійдіть на стіни монастирські і розженіть розбійників». Ігумен побачив, що лик Богоматері та Немовляти Ісуса пожвавилися, а Немовля простягнуло руку і, закриваючи вуста Матері, сказало: «Ні, Мати Моя, не кажи їм цього, нехай вони будуть покарані». Але Богоматір, утримуючи руку Сина, знову вимовила двічі ті самі слова. Ченці поспішили на монастирські стіни і відбили напад розбійників. Ватопедська ікона Богоматері відтоді відома також, як «Відрада», або «Втіха», і вважається частково нерукотворною. Під час реконструкції монастиря фреску вирізали зі стіни та одягли в багатий кіот.
Список (копія) цього образу був родинною іконою сім’ї Тупталів – Сава Туптало був сотником війська Запорозького і ктитором Кирилівського монастиря. Його сина, Данила, а в чернецтві – святителя Димитрія Ростовського, ікона супроводжувала все життя, а наприкінці його Димитрій відправив святиню до Києва, в Кирилівський монастир, щоб її встановили над могилою батьків. У ХІХ столітті святиню було втрачено.
У 2023 році на північному фасаді Кирилівської церкви, на тому самому місці, що й у XVII столітті, відновили дві ікони – Ватопедської Богородиці та святого Мелетія Антіохійського.
Іменини сьогодні за церковним календарем відзначають Анна (Ганна), Євген, Іван, Ілля, Максим, Тимофій.
У православне свято сьогодні звертаються до преподобного Максима, як до заступника за нас перед Богом – моляться за заступництво вдів і сиріт, просять утішити в образах, бідах і прикрощах. Також шанують жалісливих людей, які колись прийшли на допомогу.
До образу Ватопедської Божої Матері звертаються з проханнями захистити від стихійних лих, епідемій, допомогти в перемозі над ворогами, зцілити захворювання, позбавити гріховних пристрастей. Молитва будь-якій Богородичній іконі допомагає у здобутті сімейного добробуту, до них звертаються з молитвами за здоров’я і щастя дітей.
У народному календарі 21 січня – свято Максимів день, Максим-утішитель. За народними звичаями цього дня чоловікові та дружині потрібно, тримаючись за руки, струсити з дерев іній – вважається, що це принесе в дім щастя.
У народі вважається, що на Максима потрібно обов’язково зробити якусь добру справу – за добро неодмінно воздасться.
У церковне свято 21 січня не можна бажати зла, мститися, відмовляти в допомозі, а також лаятися, ображати кого-небудь. Церква засуджує лінь, ненависть, заздрість, жадібність, осуд і відчай. Не можна сваритися, особливо з близькими, і давати в борг сіль – з дому підуть щастя і достаток.
Прикмети цього дня говорять про погоду і врожай: погода ясна – весна буде погожою; опівночі крізь хмари видно місяць – у полях буде хороший урожай; небо вдень чисте – чекай заморозків.
[wp_show_posts id=”1014712″]
матеріал підготував/ла: Новини Полтавщини
